Фрідайвінг, або так званий Фрідайвінг – це занурення на затримці дихання, без аквалангів. Тривалість занурення дайвера при використанні цього методу залежить в першу чергу від його здатності безпечно затримувати дихання. Отже, ключем до задовільного фрідайвінгу є дихальні вправи і тренування для ефективного занурення і виринання. Фрідайвінг можна практикувати в рамках різних дисциплін, розрахованих на дайверів з будь-яким рівнем підготовки. Дізнайтеся про змагання з фрідайвінгу для дайверів, які хочуть розвивати свої навички занурення, брати участь у різноманітних змаганнях та…. бити рекорди!
Фрідайвінг – найважливіші правила
Фрідайвери пірнають без аквалангів, тобто без спорядження, яке використовується для дихання під водою. Однак це не означає, що вони занурюються під воду без жодного спорядження! При фрідайвінгу використовується наступне спорядження: маски і окуляри (для захисту очей і можливості милуватися підводним світом), гідрокостюми або скіни (для захисту тіла дайвера від охолодження), ласти (для збільшення мобільності дайвера) і баласт (для ефективного управління глибиною занурення).
З 1991 року діє AIDA International(Міжнародна асоціація з розвитку апное)
– міжнародна федерація національних федерацій з дайвінгу на затримці дихання. Основними завданнями AIDA International є розробка стандартів освіти та безпеки для фрідайвінгу, організація міжнародних змагань та вдосконалення регулювання спортивних змагань. Фрідайвінг також охоплюється іншими організаціями, включаючи CMAS, але AIDA є домінуючою, і її стандарти використовуються найширше.
Фридайвінгом можна займатися рекреаційно, насолоджуючись тишею і красою підводного світу – цю техніку часто порівнюють з медитацією. Якщо ж ви шукаєте гострих відчуттів і хочете активно розвивати свої навички – дізнайтеся про спортивні змагання з фрідайвінгу.
Змагання з фрідайвінгу – дисципліни для фрідайверів
Фрідайвінг поділяється на дві основні категорії: фрідайвінг в басейні(плавання на апное ) і фрідайвінг на глибині (також званий правильним або справжнім фрідайвінгом). Кожна дисципліна має свої правила та регламент. Незалежно від змагань, дайвери зобов’язані заповнювати протокол після кожного занурення протягом 15 секунд після спливання на поверхню:
- Зняття спорядження/спорядження з обличчя – маска, окуляри та затискач для носа
- Чітка демонстрація знаку “ОК” і словесне підтвердження: ” Я в порядку”.
- Очікування вердикту судді (до 30 секунд) – без повторного занурення рота у воду.
Втрата свідомості (блек-аут) і симптоми здавлення легенів дискваліфікують дайвера в будь-якому випадку.
Фрідайвінг у басейні
Починати занурення на затримці дихання варто в максимально безпечних, повністю контрольованих умовах. Ось чому більшість дайверів починають свої пригоди з фрідайвінгу саме в басейні, а після того, як вони освоїли основи, вони починають розвивати свої навички в рамках двох дисциплін басейну: статичної (STA) і динамічної (DYN і DNF).
Статика (STA) – статична затримка дихання. Змагання полягає в тому, щоб лежачи на воді в нерухомості з зануреними дихальними шляхами затримати дихання на якомога довший час. Ця, здавалося б, легка дисципліна вимагає від дайвера величезної сили волі, вміння ефективно відключатися від реальності, заспокоюватися і зосереджуватися на поставленому завданні.
Динаміка (DYN – динаміка в ластах, DYN Bifins – динаміка в подвійних ластах, DNF – динаміка без ласт) – динамічна затримка дихання. Змагання полягає в тому, щоб подолати якомога більшу відстань, затримуючи дихання. Ця дисципліна вимагає від дайвера відмінної фізичної форми і досконалого володіння технікою плавання (з ластами або без них, залежно від ситуації).
Глибинний фрідайвінг
Глибинний фрідайвінг – це занурення якомога глибше. Конкурс може проходити в одній з декількох категорій:
- фіксований баласт (CWT – з ластами, CWT Bifins – з подвійними ластами, CNF – без ласт) – дайвер виконує спуск і підйом власними силами на максимально можливу глибину, з фіксованим баластом, який він не може скинути під час тесту; дозволяється один раз схопитися за линву, щоб завершити спуск і почати підйом;
- баласт зі змінною вагою (VWT) – дайвер занурюється з баластом (максимальна вага: 30 кг), який він залишає і виринає на власній силі після досягнення мети / максимальної глибини; дайвер може використовувати ласти, моноласту і/або мотузку;
- вільне занурення (FIM) – занурення без ласт і з фіксованим баластом (без можливості зміни вантажу під час занурення), дайвер спускається і піднімається за допомогою мотузки, спосіб занурення (головою вниз або ногами вниз) – довільний;
- без обмежень (NLT) – занурення на максимально можливу глибину будь-якими способами. підйомники (для швидкого підйому швидкість спуску зазвичай перевищує 2 м/с) і повітряні кулі або надувні жилети (для експрес-підйому); через величезну швидкість підйому занурення NLT пов’язане з високим ризиком декомпресійної хвороби і вимагає від дайвера досвіду і вміння ефективно компенсувати її.
Рекорди фрідайвінгу
Щороку сотні спортсменів готуються до встановлення рекордів. Однак нинішні рекорди і роки, в які вони були встановлені, чітко показують, що дисципліна фрідайвінгу є надзвичайно вимогливою, а вже досягнуті результати часто важко перевершити.
Поточні рекорди для кожного змагання з фрідайвінгу:
- СТА: 11 хв 54 сек – Бранко Петрович (СРБ, 2014); 9 хв 02 сек – Наталія Молчанова (РОС, 2013)
- ДИН: 300м – Гіоргос ПАНАГІОТАКІС (Греція, 2016), Матеуш Маліна (Польща, 2016); 237м -.
Наталія Молчанова (RUS, 2014) - Штовхання ядра: 129 м – Олексій Молчанов (RUS, 2017); 104 м – Алессія Зеккіні (IT, 2017).
- VWT: 146 м – Ставрос Кастрінакіс (GRE, 2015); 130 м – Наня Ван Ден Брук (NLD, 2015).
- FIM: 124 м – Вільям Трубрідж (Нова Зеландія, 2016); 92 м – Жанін Грасмейєр (Нідерланди, 2016)
- НЛТ: 214 м – Герберт Нітш (AUT, 2007); 160 м – Таня Стрітер (США, 2002).
